Українські народні казки

Річка Удай
Легенда Полтавщини

Окрасою міста Пирятин є Удай. Щодо походження назви річки існує кілька версій. Одна з легенд така.

Річка Удай пішла від сліз Удай, дочки якогось князя. Вона була чудова, як майське сонце. З усіх країв світу з’їжджались молоді лицарі, князі, королевичі просити її руки. Та княжна й знати, й чути не хотіла про весілля.

— Не піду, та й годі! — казала вона всім.

Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю. Не один поклав голову, щоб сподобатися, та ніщо не допомагало. Королевичі порадились між собою, здвигнули плечима, припоясали булатні мечі, сіли на своїх вірний коней і роз’їхалися.

Порожньо й сумно зробилося в княжому палаці. Не стало ні хоробрих лицарів, ні прекрасних королевичів. Княжна, як горличка в клітці, сиділа в своєму опустілому теремі. Може, й хотіла б, щоб хтось приїхав, та ніхто не показувався.

Пройшло так кілька літ. Помер князь, прийшов другий. Княжна мусила вибратись із палацу. Вона побудувала собі хатку на горі, за Пирятином, і жила в ній одним-однесенька. Сумним було її життя. Дні і ночі дівчина плакала.

З цих сліз й утворився струмочок, який називається Удай.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
6. Річка Удай. Записано в Пирятині від Комельги Галини Андріївни (1927 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.