Українські народні казки

Річка снів

Легенда Поділля

Було це за часів славного козацтва українського. їхали козаки біля річки, яка ще не мала імені. Довелося їм тут заночувати. Лягли вони на березі річки, прив’язали коней та й поснули. Спали міцно та довго. Річка, мов в’юнка гадюка, снувалася попід круті береги. А береги були зарослі густою травою, а над річкою, аж до самого неба, підіймалися дерева. По другий берег річки були безмежні поля з соковитими травами й дивними птахами, і тваринами, які населяли степи. Затишно було на березі річки.

Козаки знайшли невелику галявину. Тут вони і розташувалися. Із заходу до галявини котила свої води глибоководна річка, яка була багата на рибу. А з усіх інших сторін галявину обступали столітні дуби, тендітні берези і липи. Повітря було чисте і прозоре.

Козаки втомилися з дороги, тому швидко поснули. Шум хвиль заспокоював їхні тривожні думки і їм снилися чудові сни. Коли козаки прокинулися, вони вирішили, що ця річка буде зватися Снивода, адже біля неї вони вперше заснули спокійним сном.Саме біля неї снилися їм чудові сни про мир, про вільну й незалежну Україну, про щасливе майбутнє.

Так виникла річка Снивода. Вода в ній прозора і чиста. Як і тоді, повноводна і багата на рибу, загадкова і мінлива. На жаль, річки не вміють говорити, а то б вони повідали все, що у них на душі. Лише той, хто дійсно вміє слухати, почує дивну музику поколінь. Інколи річка буває мовчазна, інколи вона сердиться. Але все ж таки вона надзвичайно красива і мудра.

Прислухайтесь і ви до своєї річки, можливо, вона вам багато чого розповість, повідає свою багату історію.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

38. Річка снів. Записано у Жигалівці Калинівського району від Ткаченко Ганни Тодорівни (1944) 2009 року.