Українські народні казки

Святе місце

Легенда Поділля

Колись давно у нашому селі була дуже гарна церква. Знаходилась вона у Цюровій долині (так називали жителі це місце). Щонеділі та на свята дзвонили дзвони, сповіщаючи усім про початок Божої служби.

Якось, коли у церкві служилося, одна жінка пішла туди. А вдома у неї залишився чоловік з малою дитиною. Матері довго не було, маля почало плакати, чоловік ніяк не міг заспокоїти дитину. Спересердя він почав проклинати і церкву, і жінку. Напевне, сила його проклять була такою великою, що і церква, і люди, що знаходилися у ній, пішли під землю.

Незабаром на цьому місці утворилася криниця. Вода у ній була дуже смачною, мала чудодійну силу. З усіх кінців села, та й з навколишніх сіл приходили напитися її, набрати з собою. Та знову не обійшлося без злих сил.

Одного разу якийсь чоловік пішов до криниці набрати води. Коли опустив відро, почув ніби з-під землі дзвін дзвонів, нагнувшись, побачив у воді хреста. Замість того, щоб перехреститися і змовити молитву, почав лаятися. Додому цей чоловік так і не повернувся. Що сталося з ним, ніхто не знає.

Та й самої криниці невдовзі не стало, залишився тільки струмочок із джерельно-чистою водою, яка навіть узимку не замерзає. Біля нього завжди зелена травичка І якась Божа благодать витає навколо.

— Святе місце», — кажуть у нашому селі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

34. Святе місце. Записано в Доброгорщі Хмельницького району від Ковалишина Василя Трохимовича (1921) 2008 року.