Українські народні казки

Село Грушка

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Я розкажу, чого наше село, де я раньше жила, на Кіровоградщині, Грушка назвали.

То раніше їздили тою дорогою чумаки. І на ніч оставались коло річки ночувати. Ну, а як ночують, то і кашу варять, і так щось їдять. То оце їли хтось із них груші, з дому брали, чи як там воно було. То із тих кісточок виросла груша. Красива була така, велика. Стали чумаки там каждий раз оставаться на ніч, як ішли мимо.

Через врем`я одрив та шинок єврей, шоб торгувать у чумаків за їду і пиво. А були такі чумаки молоді, шо все в шинку пропивали, то боялись додому вертатись, до жінки чи до мамки. І оставалися жить коло тої грушки. Хати собі построїли, оженились, хто хотів, то і село з того й вийшло.

То це так нам старі люди розказували, а як воно було справді — то хто його й зна.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

13. Село Грушка. Записала Бойко Сюзанна від Герасимової Ліди Іонівни (1941) в с. Гейківка Криворізького району 2009 року.