Українські народні казки

Село Спаське

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Тут колись запорожці жили. Це ж од них і село завелось. Тут з давніх-давен селяни все від татар ховались. Як набіжить орда, то селяни і «спасаються» тут від неї. Ото воно Спаським і прозвалось.

Де в бога взялись запорожці, та давай орду кишкать, давай кишкать та й загнали аж у Крим, там вона й зосталась. Ото ж тоді запорожці й церкву тут поставили. Вона збудована так, як і Самарська: уся на тиблях, без гвіздків. Там же, за Спаським, вони й городок поставили, а тут, біля могил, і жили вони: Заліпи, Ткачі, Мирони, Богомази. Старий Богомаз як помер, то його поховали на могилі.

Отож і знаходять тут люди всячину запорізьку: і залізяччя, і пістолі, і стволи, й кулі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

50. Село Спаське. Записав Заскока Владислав від Голик Надії Григорівни (1925) в с. Спаське Новомосковського району 2009 року.