Українські народні казки

Спиридон

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Наближалися Різдвяні свята. Одна жінка заходилася мазати (білити) хату. Зайшла до неї сусідка, чи щось позичити, чи так огомоніти. Помітивши, що та за роботою, сказала:

— Навіщо ти сьогодні мажеш? Сьогодні ж празник великий — Спиридона!

— Не такий він і великий. А в мене ще роботи багато, до свят не перероблю.

Пішла сусідка додому, не стала сперечатися. А жінка добілила хату, почала змащувати долівку. Коли це хтось постукав, і в хату зайшов якийсь чоловік. Він зігнувся, схилив голову, бо був високий, аж під стелю.

— Ви хто? — злякалася жінка.

— Я Спиридон. Бачиш, який великий, а ти казала, що я маленький.

Серце жінки не витримало, вона померла. А всім треба пам’ятати, що 25 грудня християнське свято — Спиридона.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

56. Спиридон. Записано в селі Виграїв Корсунь-Шевченківського району від Корженко Анастасії Арсенівни (1918) Куклою В. Б. 2008 року.