Українські народні казки

Спичинці
Легенда Поділля

Було це дуже-дуже давно, ще в ті часи, коли на нашу землю нападали татари. Від татарських набігів потерпали селяни, бо їх забирали в рабство, а кого вбивали і геть спалювали все село. Ото в ті часи і рішили люди зробити сторожовий пост ченців, бо тут проживало багато ченців, котрі чинили шкури, шили різний реманент.

На цьому сторожовому посту були ченці, які повинні були подавати сигнали, що наближався ворог. Ченці мали подавати сигнали паленою соломою або хмизом, які були завжди там.

І от одного разу ченці проспали набіг татар. І були вирізані вони і всі, хто був у селі. Відтоді і пішла назва. Питали:

— Де це відбувалося?

І відповідали:

— А там, де сплять ченці.

А по польському — «спйонт ченці». А вже зараз Спичинці.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
27. Спичинці. Записано у с. Спичинці Погребищенського району від Нечипоренка Олега Михайловича (1941 року народження) 2009 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.