Українські народні казки

Ставки

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Сьогодні у нашому селі 53 ставки. Їх орендують жителі села і займаються вирощуванням риби. А яким чином виникло так багато ставків?

З давніх часів селяни перегороджувало русло річки Сороки греблями. Так в селі утворилося багато ставків. Вони носять назви за іменами людей, які їх облаштували: Попів, Дяків, Раків, Стусів, Захарків, Березюків, Коцерубів, Кривульків, Голубків, Цимбалюків, Грішів. Але є чимало інших ставків, назви яких виникли з інших причин.

Зарослий, це тому, що колись в ньому ріс дуже густий очерет. І скільки його не косили, ставок знову заростав очеретом та осокою.

Панський назвали так тому, що колись там жив пан. Він обсадив садок вербами та іншими красивими деревами. Вже більше століття, а ще й досі схиляють свої віти над ставком плакучі верби.

Кам’яний має таку назву, бо на цьому місці видобували каміння. А потім кар’єр наповнила вода і затопила каміння. Люди нагорнули греблю і назвали ставок Кам’яний.

Назва ставка Брідок виникла тому, що він був невеличкий і мілкий, його можна було перейти вбрід. Зараз він займає площу понад п’ять гектарів.

Найбільший у селі ставок Ближчий. Його площа в теперішній час займає 31 га. А назва виникла, бо він був найближчий до поселення козаків. Пізніше на його греблі був збудований водяний млин. Водяні колеса є ще й до сьогоднішнього дня. На вулиці, яка вела до млина, жив Мельник із своєю сім’єю. З тих пір той куток у селі називають Мельниками або Мельники.

Назва Середнього ставка з’явилася тому, що його створили посередині між Ближчим і Кам’яним.

Попів ставок цікавий тим, що в нього впадає багато джерел і вода була дуже чиста. Раніше на християнське свято Водохрище на ставочку в льоду вирубали лунку у вигляді хреста і священик святив воду. Люди завжди дбайливо ставились до ставочка, не забруднювали його.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

4. Ставки. Записано у Великій Севастянівці Христинівського району від Манько Параски Дмитрівни (1936 року народження) 2008 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.