Українські народні казки

Татарське зілля
Легенда Поділля

З нападами монголо-татар пов’язано у нашому краї багато легенд і переказів.

Колись в Україні були дуже замулені й зарослі водойми. Вода гнила, з неприємним запахом. І от татари , які нападали на наші землі, боялись з таких річок навіть напувати коней. А возили вони в торбинках висушені кусочки якогось коріння, що дуже пахло. Вони й почали кидати ці кусочки у воду. Зілля проростало, вкриваючи береги водойм, і поступово вода ставала чистішою, приємнішою на смак. А рослину стали називати татарським зіллям.

Цікаво, що й будяки великі, колючі теж іноді називають татарником. Але така назва пов’язана із видом самої рослини: квітка будяка (шапка) схожа на татарську, оторочену хутром шапку, а сама рослина колюча, неприступна. А ще завдасть болю, якщо поколешся. Та й виростають будяки там, де промчали коні монголо-татарських полчищ. Все витоптано, знищено, жодна культурна рослина не росте, лише колючий татарник. Полюбляє ця рослина забуті людьми пустища, занедбані угіддя.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
39. Татарське зілля. Записано в с. Глинськ Калинівського району від Чорної Марії Петрівни (1930 року народження) 2009 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.