Українські народні казки

Таємниця Шибенника

Легенда Чернігівщини

Грайливою стрічкою в’ється голуба Десна серед зелених берегів. Береги то підходять до самої води стрімкими кручами, то простилаються золотаво-жовтим висипом піщаної коси. Інколи Десна зупиняється у своїх численних озерах: Борімка, Бродинське, Церковне, Ріпище, Тихе, Береза, Пісня, Санське.

Хто не знає відомої Білої Кручі? Тут традиційно зустрічають світанок випускники сосницьких шкіл. Це тут маленький Сашко Довженко зустрівся з левом, що втік із звіринця в Бахмачі і блукав деснянськими берегами . Тут велися археологічні розкопки нашим славним земляком Юрієм Степанович Виноградським. Саме тут деснянська вода вимила з білого піску цієї кручі археологічні знахідки, які свідчать про древню історію нашого краю.

Одна легенда пов’язана з назвою урочища на Десні Шибенник, недалеко Білої Кручі.

Давно-давно жив на хуторі Красна гора багач Плавинський. Добра мав багато, худоби. Поважали жителі навколишніх сіл і хуторів працьовитого і мудрого господаря. Мав для кого він дбати добро. Мав доньку-красуню. Багато сваталося до неї гарних хлопців,та красуня ухилялася від їх пропозицій. Хотілося ще в батька-матері пожити, поспівати з подругами пісень, поніжитися у деснянській воді. А ще дівчина любила їздити до монастиря, що стояв недалеко Десни в урочищі Лобази. Так і називали той монастир Лобази.

Небагато монахів служило в тому монастирі, та багатим і красивим був, приваблював прихожан. Чоловіки-монахи співали гарно, велися урочисті служби, подобалися людям аскетизм та щирість віруючих, чистота їх справ.

Красуня щоразу приїздила з кучером-наймитом, ставала в соборі недалеко крилосу і щиро молилася. Якось піймала вона на собі погляд. Не піднімала голову, та серцем відчувала, що на неї поглядає монах молодий. Злякалася того погляду красуня. Чи гоже монахові на дівок задивлятися? Та в душі теплилося щось, гарний же був! Навіть чорна ряса не змогла сховати його вроди.

Затрималася одного разу Плавинського дівка в церкві на вечірні, а кучер поїхав додому, не дочекавшись господаревої дочки. Підстеріг молодий монах красуню, почав зізнаватися їй в коханні, та красуня не відповіла взаємністю, бо вважала цей зв’язок гріховним.

Розсердився юнак та й вбив Плавинського доньку. А щоб ніхто не здогадався про вчинене, заховав її в стайні. Чекав-чекав батько доньку і не дочекався. Розпитував людей і таки допитався. А як почув про злодіяння, вчинене монахом, розсердився так, що втратив контроль над собою.

Звелів привезти молодого монаха на берег Десни, де ростуть віковічні дуби, де верболози створили таку стіну, що годі й думати, що хтось побачить з річки, що там відбувається. Зв’язали дуби до купи, прив’язали до верхів’я хлопця та й відпустили дуби. Злетів юнак догори і тільки встиг вимовити ім’я прекрасної дівчини. І розірвали дуби хлопця.

З того часу те суворе і глухе місце називають Шибенником. Обходять те місце люди стороною. А коли якийсь відчайдушний рибалка і прийде сюди ловити рибу ( кажуть, тут найбільші судаки і соми ловляться), то з острахом поглядає по сторонах. Все йому здається, що хтось кличе прекрасну дівчину. Може, то висока трава шепоче, а може, верболози шелестять чи дуби, що простояли вже не одне століття, запам’ятали це ім’я.

А монастир наказали стерти з лиця землі. Час від часу деснянська вода, суворий свідок, вимиває старі речі, повідомляючи скупі відомості про ті події.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

62. Таємниця Шибенника. Записано у В’юнищі Сосницького району від Гайди Петра Івановича (1932) 2008 року.