Українські народні казки

Таємниці старої церкви

Легенда Поділля

Розповідають старі люди, що Стуфчинецьку громаду оберігає сам Господь Бог. Бо і турки нас манили, і поляки не зачепили, хоч кривава різня зовсім недалеко точилось. Та і в мирний час, у добру б хвилину мовити, лихо стороною обходить: буревії і зливи, смерчі і пошесті різні.

А завдячують усім цим старій дерев’яній церкві, що збереглася ще з незапам’ятних часів. Перенесена із низинного місця, де колись було село, вона і сьогодні оберігає мир і спокій. Вивершена чи не найвищій точці горбистої місцевості, розмальована кольорами небесної блакиті, вона манить до себе терпкуватим запахом сухого зілля, барвистими вишивками сільських майстринь, а найбільше таємничістю старих церковних книг та потьмянілих від часу ікон. Та ще кажуть, сховано у ній незвичайної сили чарівну паличку. Тільки де, ніхто не знає.

Було це дуже давно, ще в кінці XIX ст. Доставили у Стуфчинецький храм дві ікони аж із гори Афон цілителя Пантелеймона та Матері Божої Казанської. Останню подарували пізніше у сусідню церкву, а ікона святого Пантелеймона залишилась у Стуфчинцях. Про цілющі властивості цієї святині линула слава далеко за меж села.

На честь святого кожного року влаштовували великі урочистості і благодійні обіди. І сходились тоді до церкви бідні немічні люди. Привела якогось року свою незрячу семилітню дочку бідна мати. І сталось диво, за обіднім столом дівчинка прозріла. Не було меж радості нещасної жінки, а свята ікона набула ще більшої таємничості та пошани.

А в нелегкі 30-ті роки XX ст. з’явився в селі священик. Не лише з повагою, а й з острахом ставились до нього парафіяни, бо наділений був незвичайною силою: умів хмари розгонити, дощ накликати.

Коли священик помирав, люди просили його, щоб він відкрив секрет свого уміння. На що той відповів:

— Ходіть до церкви, моліться тоді і відкриєте мій секрет.

Мінялись часи, людей відвертали від церкви. І виросло ціле покоління безбожників, яке глумилось над народними звичаями, нищило цінності. Ікону святого Пантелеймона викрали з церкви . А от чарівна паличка зберігається і досі. Тільки де, ніхто не знає.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

40. Таємниці старої церкви. Записано в Стуфчинцях Хмельницького району від Ситник Ганни Максимівни (1931) 2008 року.