Українські народні казки

Томаківка

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Де теперечки оце селище Томаківка, колись дуже давно була, кажуть старі люди, запорозька слобідка. Заїхала якось сюди цариця Катерина. Схотілося їй вийти з карети та відпочити біля річки під вербами.

Ну, вже як відпочила цариця, тоді пішла на село, на садки та городи подивитись. А воно саме маківки цвіли. Побачила Катерина ті чудові квіти та й питає в свого почту:

— Що це так гарно цвіте?

Князі та генерали зирк, зирк один на одного і мовчать, бо й вони зроду таких квітів не бачили. Коли це з куреня показався дід-запорожець. Цариця до нього:

— Діду, що це за квітка?

І показує на мак біля тину.

— То маківка, — відповів старий.

— Томаківка, — не зовсім уторопавши, засміялась Катерина й додала:

— Ну, хай же й слобода ця віднині зветься Томаківкою.

Сказала так та й подалась із своїми слугами далі мандрувати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

31. Томаківка. Записано від вчительки Попенко В. І. в с. Капулівка Нікопольського району.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.