☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Урочище Став
Легенда Чернігівщини

Ще за часів кріпацтва поселилася в нашій місцевості панна Марія. Їхала вона одного разу з Олешівки, а надворі була пізня осінь, дорога розмилася і карета застряла.

Що не робили кріпаки, та витягнути ніяк не могли. Панночка сказала, що вийде заміж за того, хто витягне карету з болота. Знайшовся один молодий, гарний парубок, він і допоміг.

Зраділа панночка, дотримала свого слова, вийшла за нього заміж. Та для людей юнак так і залишився кріпаком, а не паном. Маєток їхній був на підвищеній території, а навколо було болото, яке тягнулося до Олешівки. Біля садиби був великий став. Мабуть, звідси і пішла назва Став.

Зараз на місці маєтку лише руїни. Після другої світової війни приїжджав син панів з-за кордону, скарбів шукав у руїнах. І таки знайшов багато золотих монет. Після цього розвалини геть розібрали, але вже нічого не знайшли.

Стара верба росте у нас над ставом,
Схилила тихо віти до води.
Весна прийде, сніги розтануть
І знов юрбою прийдемо сюди.
Милує око ця краса чудова,
Вже перший пролісок прокинувся з землі.
Такий тендітний, милий, загадковий
Неначе це наснилося мені.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

32. Урочище Став. Записано в Красному Чернігівського району від Мищенко Ганни Василівни (1925) 2008 року.