Хутір Наталенки
Легенда Полтавщини

Жив тут козак Потапенко, мав хутір і родючі землі довкола. Дружина померла, тому жив з дочкою, яка з року в рік ставала справжньої красунею. Часто задумувався козак над долею дочки Наталки, бо здоров’я підводило його.

Коли хвороба прикувала козака до ліжка, Наталка була у відчаї. Вона благала Бога вберегти батька. Якось вона вирішила піти в сусіднє село до церкви, щоб помолитися.

Коли Наталка вертала додому, її обігнав візок з якимсь паном, якому приглянулася дівчина. Пан запропонував підвезти її, а по дорозі Наталка розповіла про своє горе.

Василь (так звали пана) відвіз її додому, познайомився з батьком і пообіцяв допомогти. Наступного дня він привіз найкращого лікаря, але козак скоро помер.

Власницею хутора стала Наталка. Василь допомагав у всьому дівчині не тільки з жалю, він закохався. Наталка також відчувала прихильність до Василя, хоча розуміла, що в нього є родина. За спиною сміялися з неї і називали «пані Наталенька».

А через якийсь час у жінки народився син, якого всі звали Наталенко. З того часу й хутір, яким вони керували, назвали Наталенки.