Українські народні казки

Чарівний птах — чорногуз

Легенда Поділля

Із далекої, сивої давнини іде добра слава про чарівного птаха, який проживає на Поділлі, на Деражнянщині. Вздовж села Шиїнці аж до Слобідки Шелехівської простяглися мокрі торф’яні болота. Здавна тут видобували торф, води кишіли рибою, в заростях було багато дикої птиці. Попід ці болота пролягала змійкою вузенька стежка аж до святої кринички, так називали її люди, за те , що давала вона людям здоров’я, надію, зцілення від тяжких недуг. На свято Іллі, і не тільки цією стежиною проходили люди, йшли сім’ями, попарно, і по одному. Мало хто здогадувався, що недалеко поселився чарівний птах. Коли він поселився ніхто вже точно не знає. Та перша його поява людині відбувалася так.

Одного весняного вечора молодий чоловік повертався повз болота додому. Йшов повільно, думав щось про своє. Дорога була неблизька і Василь, так звали молодика, присів на вербу, яка схилилася над водоймою. Набивши тютюном закрутку — закурив, прислухався. Десь недалеко, за заростями торішньої трави та очерету почулися дивні звуки гу—гу—гу. Василь зачаївся, погасив самокрутку і став чекати. Прислухався, пригледівся і не повірив своїм очам. Із-за сухого, накиданого хаотично ріща на нього дивилися схожі на людські очі. Декілька хвилин Василь та невідома істота приглядалися один до одного. Та ось очі ніби зачаровані почали підніматися над ріщам і чоловік почав поволі впізнавати обриси птаха, який чимось нагадував йому чи то бузька чи то лелеку. Та був чомусь він весь чорний, загадкової краси, з хохолком-короною на маківці голови, з розумним поглядом та людськими очима. Ще багато раз приходив Василь на своє потаємне місце , приносив гостинця птаху, а у відповідь чув вдячне гу-гу-гу. Так як птах був чорним то прозвав його чоловік Чорногузом. Знайомство переросло в дружбу людини і птаха.

Якось Василь вирішив розповісти про нового друга своїй дружині, з якою жив не один рік, та діточок не мав. Дні змінювали один одного, настало свято Іллі. Цього дня, як завжди поверталися Василь із дружиною від цілющої кринички, що в Слобідці —Шелехівській до Шиїнець, йшли тою самою стежкою, повз болота. Проходячи повз таємниче місце чоловік сказав:

— А пішли-но жінко, я покажу тобі мого друга Чорногуза.

Звернули зі стежки і пішли по таємній тропі до сховища, про яке знав лиш один Василь. І ось перед ними відкрилося невеличке озерце, посередині якого гордо погойдувався Чорногуз. Жінка була зачарована, перед нею був дуже красивий птах. Він повільно повернув голову і подивився молодиці у вічі людським утаємниченим поглядом, і чарівний невидимий промінь проник у жінку і наповнив її якоюсь неземною силою. Василь і Оксана, так звали жінку, додому йшли мовчки, зачаровані враженнями. І ось, через деякий час сповістила дружина чоловікові добру звістку, що у них буде первісток.

Не могли повірити своєму щастю. Швидко зібрались і побігли до Чорногуза, повідомити про радість, та він вже ніби знав, вгледівши щасливих Василя та Оксану, піднявся висунув довгу шию, затріпотів крильми, і ніби затанцював свого пташиного чарівного танця. Невдовзі Оксана народила здорового хлопчика, і коли вдивлялася йому у вічі, то їй здавалося, що це ті самі очі, які дивилися на неї ще зовсім недавно, очі Чорногуза.

Чутка про чарівного птаха розлетілася по всій окрузі. Ще не одна родина побувала тут, і в кожній із них невдовзі було чути дзвінкий дитячий сміх. І в наші часи пильне людське око коли не коли та й угледить в шиїнецьких болотах молоду пару, яка по своїй причині десь вдивляється у далеч, і, мабуть, шукає чарівного птаха — Чорногуза.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

5. Чарівний птах — чорногуз. Склав Ю. Іванівський в Деражні 2008 року.