Українські народні казки

Червона калина

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Легенда каже, що калиною ставала моша — жінка, яка приймала пологи. За великі труди Бог її ще раз деревом пускав на світ, щоб вона ним радувала. Коли помирала моша, біля її хати садили калину, аби не переводився рід. З тої калини плодів не ламали, ті плоди мали пташки дзьобати та дівчатам у Господа щастя просити.

Якщо дівчина чи жінка не дочекалися жовніра з війни, то край дороги чи коло води садили вони калину, що символізувала собою вічне чекання.

Якщо дівчина виходила заміж, а інший хлопець за нею побивався, то, коли її виряджали до вінця, він приходив з кетягом калини, щоб показати, як йому гірко. Дівчина ту калину кидала через хату (або давала боярам те зробити). Боярин кидав і казав:

— Нехай та біль зникне, як оця калина.

В інших селах молода клала калину під праву ногу, розтолочувала навхрест, а хлопець давав їй червінець, мовлячи:

— Я тобі червінець, а ти мені — моє серце...

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

35. Червона калина. Записано в Жашкові Жашківського району від Хилько Надії Федорівни (1930 року народження) 2008 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.