Українські народні казки

Червоні кетяги калини

Легенда Полтавщини

Бідно жили люди в Україні у давні часи. Тяжко працювали на багатих, піт проливали, щоб на шматок хліба заробити, ще й данину давали. Довго шукали вони щастя, та дорога до нього була важка.

Воно, оте гроно, колись не скрізь, не на кожній горі росло-родило. Довго доводилось людям шукати його. Навіть на кам’яних скелях відшукували, та рідко хто знаходив.

Одного разу ішов пастух біля великої і стрімкої скелі. Задивився на її шпилі, а звідти червоним блиском сонячного променя вдарило в юначі очі. Приклав руку до чола і бачив, що на скелі звисають налиті соком кетяги червоної калини.

З тих радощів кинув він панські вівці й пішов добувати грона. Та ледь дійшов до половини скелі, як зірвалася брила разом з ним, загула-загуділа донизу. Пастух знепритомнів, а поки повернулася свідомість, вже нічого не міг бачити, крім темної ночі.

Іншого разу, оповідають, ішли лісоруби попід скелею і так само, як пастух, почали зазирати на її шпилі. І вони також побачили червоні ягоди, що звисали з калинових галузок. Чули від старих людей, що хто знайде ті кетяги на скелі, той щастя матиме, жити буде в достатку і горя не знатиме.

Пустилися й вони у пошуки, але так само обривалися і падали додолу.

Ні, не міг у ті давні часи ніхто того щастя мати. Український народ був у кайдани закований. І ті калинові кетяги тоді не могли щастям служити простому люду. Щорічно люди їх шукали-вишукували, та не знаходили.

Багатшою стала Україна, коли здобула свою незалежність. Відтоді калини більше стало і кожен українець уже знаходив оті червоні кетяги. Жоден не зривався зі скелі і не падав, бо калинонька зацвіла і внизу, доступною стала, плідніше зародила.

— А хто його знайде, калинове гроно, того щастя супроводжуватиме цілий вік, — говорив старий дід.

Правду говорив. Тепер кожний щастя має.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

34. Червоні кетяги калини. Записано в Жданах Лубенського району Полтавської області від Галич Галини Іванівни (1943 року народження) 2008 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.