Українські народні казки

Чого ростуть верби над Снов'ю

Легенда Чернігівщини

Давно це було. Жив у містечку красивий хлопець. Влюбився він у дівчину з багатої сім’ї Заслав сватів, дак батько і слухати не схотів, бо сильно бідним той був.

Зажурився хлопець, пішов, куди очі бачать. Глядь, аж опинився на річці. Довго сидів на березі, аж до ночі. Аж раптом русалки вийшли на берег і давай співати. Але хлопець тільки на одну русалку все дивився, бо сильно схожа на його дівчину була. Не витерпів, кинувся до неї, а подруги вже у воду її повели. А з води хлопець почув голос такий, як у його коханої. Голос звав його. Почув цей голос і пішов у воду, втопився...

Вранці, як пішла дівчина по воду до річки, то побачила, що з води на неї очі коханого дивляться. Злякалась вона, випрямилась, ногою до води доторкнулась, і диво сталось. Ноги стали корінням, тіло задерев’яніло, а з піднятих до неба рук вітки виросли.

Стала вона вербою плакучою. А з роками з’явилось верб багато на березі. То дітки колишніх хлопця і дівчини.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

1. Чого ростуть верби над Снов'ю. Записано в Седневі Чернігівського району від Деркач Тетяни Боніфатівни (1931) 2008 року.