Українські народні казки

Чорна Кам’янка

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Кажуть, що назва нашого села Чорна Кам’янка походить від прізвищ двох панів (Чернов і Каменєв), які панували на наших землях. Але це нинішня думка. Моя прабабка оповідала мені, що колись, ще у XV столітті, жили на берегах Тікича землероби.

Славна була наша земля, гарно зерно родило і до самої річки урожайною була. Багато заїжджих дивувались, як воно так, що на березі не лужина, а степ розораний.

Село тоді, кажуть, було розміщено не тільки по два береги річки. А центр випадав на місце, де тепер урочище Стінка та Лиса гора.

Якось на селян напали грабіжники, бо ніде в окрузі не родив такий хліб. А воно, мабуть, і тоді, як і тепер, багато було тих, хто не хотів робить, а хотів усе мати. Загуло село, хоч і ніч була, жінки з дітьми з села в ліс одступали, несучи на плечах клунки із найбільшим скарбом — зерном. Чоловіки із косами, вилами, кілками на ворога стали.

Цілу ніч билися, оборонялися од нападників. Майже всі загинули. Стали пришельці зерно шукати по хатах, та темно, не видно нічого.

Ото і підпалили суху траву на Лисій горі, щоб присвітить собі. Однак нічого не знайшли. Бо вміли свою працю ховати землероби і допомогла їм у цьому сама природа, спорудивши камінні сховки.

Та цього не знали чужинці. Розлютились і підпалили село з усіх боків. Будівлі згоріли дотла. Ні з чим пішли чужаки. Коли ж повернулися із лісу жінки, то замість села їх стріло чорне німе каміння, що зберегло хліб, хоч й обгорів він.

Розказувала прабабка, що тоді ото село і посунулось від згарища вище і нижче. Нижче осів з ріднею парубок Юрій, зайняв землі, одвоював у лісу. А вже згодом його поселення стали називати Юрполь, тобто Юрові поля.

А ті, що вище покопали землянки і згодом знову загосподарювали на землі, назвалися кам’янчани, а їхнє поселення — Чорна Кам’янка.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

59. Чорна Кам’янка. Записано в Чорній Кам’янці Маньківського району від Кузнєцової Ніни Миколаївни (1952) 2008 року.