Українські народні казки

Чорти-мірошники

Українська легенда

Один чоловік повіз у млин молоти жито. Їде полем, коли ж стоять млини. То й води тут не видно ні якої, а млини стоять. «Що за чорт?» — думає собі.

Аж ось вискакують їз цих млинів мірошники... а то не мірошники, а рогаті. Той до себе тягне:

— Їдь до мене! Їдь до мене!

— Чорт із вами! — каже чоловік та скоріш і повернув, до котрого було ближче.

— Ну, чоловіче, — кажуть йому, — ми з тебе платні не візьмемо, тільки візьми за пояс оці саківки та одвези оцього листа у Красилівку до М...

— Добре. — каже чоловік — радий, бо до Красилівки було недалеко.

Дали йому й коня. Не встиг сісти, дивиться — вже в Красилівці.

Віддав листа М..., а М..., як прочитав, то так йому й насипав повні саківки червінців.

— Вези ж, — каже, — ці гроші туди, звідки привіз листа.

І знов, тільки що сів чоловік на коня, уже й коло млинів.

— Е, да тут же, мабуть, нечиста сила замішалася! — сказав він про себе.

Привозить гроші і віддає мірошникам.

— Візьми їх собі, добрий чоловіче, — кажуть рогаті.

— Не хочу, — каже той чоловік.

— Візьми, дурню, бо пожалкуєш.

— Не хочу та й годі.

Забрав своє борошно та й поїхав. Аж ось на дорозі наганяють його знову ті мірошники.

— Та візьми гроші, земляк, а то будеш після шкодувати.

—Не треба мені ваших грошей, люди добрі!

І таки не взяв він тих грошей.

От як приїхав додому, то й розказує жінці. Жінка так напустилася на нього, трохи не била.

— Та як же було мені брати, коли я боявсь, щоб після, нагнавши, і самого не задушили?

— Дурень ти! — каже йому жінка. — Хто би став тебе душить, давши тобі грошей?

Подумав-подумав той чоловік «По-перше — жінкалає, а по-друге — грошей жаль».

—Поїду, — каже, — що, буде, то буде! — І поїхав

Приїхав на те саме місце — хоч би слід який, що були млини.

Дивіться також