Українські народні казки

Чорт-баранчик

Українська легенда

Один чоловік повертався з ярмарку п’яний. Їхав собі на коні. Надворі було тихо, ніде ані вітерець не шелеснув, ані пес не загавкав. Місяць світив дуже ясно.

Цей чоловік побачив баранчика, а побачивши, подумав, що то його діти, які пасли отару на пасовиську недалеко від дому, згубили того баранчика. Тому зліз із коня, взяв баранчика на руки, сів на коня і їде далі.

По дорозі чоловік став помічати, що його баранчик щось не хоче лежати на сідлі під його ми, а піднімається і сам стоїть на сідлі, не падає. Дуже здивувався чоловік, але звідки йому було знати, що то може означати.

Коли вже перед самим ранком приїхав до своїх воріт, встав той чоловік з коня і хотів зняти баранчика. І вже простяг руки та й сказав:

— Шараку, баранчик!

А баранчик заревів басом:

— Шараку, баранчик!

Невідомо, чим би все скінчилося, та в ту хвилину заспівав півень, і баранчик зник.