Українські народні казки

Чудодійна криниця

Легенда Полтавщини

На північній околиці Березової Рудки знаходиться історична пам’ятка, яку в селі називають Шведські могили, хоча під час розкопок було встановлено, що там розміщене почесне слов’янське кладовище. Воно свідчить про те, що в XI столітті тут проживали далекі предки-слов’яни.

Щорічно біля могильників на Вшестя збираються люди, щоб пом’янути своїх предків та побути на освяченні криниці. Кожен, хто приходить сюди, старається напитися її цілющої води та вмитися нею, щоб бути здоровим цілий рік. Чому ж існує ця традиція? Про це розповідають так.

Давно-давно проживала в селі жінка, в якої була дуже хвора донечка. Вона зовсім не ходила ногами. Мати переживала за дочку, постійно молилася і просила:

— Боже, допоможи моїй дорогій донечці виздоровіти.

І ось одного разу їй приснився сон, ніби якась жінка говорить:

— Якщо хочеш, щоб дочка твоя була здорова, то понеси її на Вшестя до криниці. Вмий водою з цього джерела та помий дівчинці ноги.

Жінка так і зробила. І незабаром сталося диво. Її донька виздоровіла, почала ходити. Вдячна мати попросила священика освятити криницю та повісила на неї новий рушник.

І з того часу кожен, хто там буває, старається залишити біля криниці хустку, чи рушник.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

10. Чудодійна криниця. Записано в селі Березова Рудка Пирятинського району від Гончар Валентини Василівни (1941) 2008 року.

Чудодійна криниця

Легенда Полтавщини

Біля дороги, що веде з Лубен, неподалік від річки Удай, між Єнківцями і Біївцями, у низовині селяни пасли худобу.

Одного разу бик задньою ногою провалився в землю, та даремно пробував вибратися самостійно, бо при цьому загрузав все глибше. Пастухи кинулися на допомогу і, коли вдалося його визволити, з тієї ями раптово вирвалось потужне джерело води. Селяни дуже злякалися, швидко втекли з того місця і розповіли про те, що бачили. Багато жителів зібралося подивитися на це диво природи. Вода виливалась сильним фонтаном, заливала всю низовину біля села Біївці, підтоплювала сінокоси і городи. З кожним днем вода прибувала. Утворилось озеро.

Йшли роки. Джерело, не перестаючи, било і влітку, і взимку. Поступово вода по канавах та струмочках потрапляла в річку. Вона прискорювала свій біг. Зустрівшись із Удаєм, розливалась широким рукавом, порослим очеретом, осокою, ліліями. Річка кружляла, пінилась, але зустрівшись із маленькою річечкою Ревкою, заспокоювалась і текла далі.

Рівень води в безіменній річці піднявся, і люди насипали від села Єнківці до Біївців дамбу, побудували дерев’яний міст. З роками вода просочувалась в нижні шари землі. Низовина, яка утворилась за довгі роки від вологи, зазеленіла травою. Джерело невпинно вивергало свою воду. Люди порахували, що вперше це трапилося на десяту п’ятницю після Великодня. Освятили криницю, побудували рядом капличку, навколо джерела зробили дерев’яний зруб.

З того часу щороку на десяту п’ятницю після Паски біля криниці збиралися люди з усього округу. Туди йшли молоді і старі. Священик служив молебень, співав хор. Люди, заворожені дивом природи і мелодійним співом хору, мирно кланялися, хрестилися.

Закінчивши богослужіння, священик цілющою водою кропив прихожан. А коли закінчувався хресний похід навколо джерела, всі мили руки і вмивалися свяченою водою, наповнювали посуд. Вдома кропили хату і двір, худобу, сади, городи. Кропили для здоров’я, достатку, добра, урожаю.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

40. Чудодійна криниця. Записано в Біївцях Лубенського району від Хрипун Галини Сергіївни (1933) 2008 року.