☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Як матір узнала дочку
Легенда Чернігівщини

Давно те минуло… Тільки спомин зостався про той лютий час, коли на нашу землю сипалися стріли ворогів. Вона дрижала під поганськими копитами ворожих коней, а стріли смертельним полотном розсікали небо і землю. Татари відбирали здобуте важкою працею. Молодь ховалася в лісах та небагато людей могли уникнути тяжкої долі невольника-раба.

Одного разу набігли на село татари та й забрали в селянина дочку.

Пройшло біля двадцяти років. Дівчина виросла, вийшла заміж і народила татарину дитину. А до дитяти найняли наймичку. Наймичкою стала стара

жінка, яку забрали в полон з України.

Приводить татарин ту бабу додому, а вона впізнала в молодій хазяйці свою дочку. А та не знала своєї матері. От загадала татарка бабі три роботи робити за годину — прясти, за стадом дивитися і дитину доглядати. Сіла стара і плаче:

— Доню моя, доню! Я тебе годувала, доглядала, а ти мені на старості таку роботу завдаєш!

Ударила дівка матір і заборонила їй себе донею називати. Тоді стара розказала, як колись малою дівчинка різала барвінок та й врізала пальчик.

Слухає татарка оповідку баби, а сльози з очей так і капають. Пригорнула вона до серця матір і більше ніякої роботи їй не завдавала.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

55. Як матір дочку узнала. Записано в с. Петрівське Козелецького району від Нечитайло Євдокії Петрівни (1921) 2008 року.