Українські народні казки

Як руйнували Запорізьку Січ

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

А чи знаєте ви, що Запорізьку Січ та руйнували аж двічі. Еге ж, перший раз у 1775 році її зруйнували за наказом імператриці Катерини ІІ , а от вдруге… Але що до чого і як то було розкажу по порядку.

Діялося це в тридцятих роках ХХ століття в селі Суботові, що на Чигиринщині. Село здебільшого розташоване на горбах та попід ними, а внизу з правого боку тяглися все болота, заплави, порослі рогозом та очеретами. Водилося в тих заплавах риби багато, котра і рятувала селян від голоду 1933року.

В 1934 році почали прорізати русло річки Тясмин, що протікала вузеньким річищем поміж тими очеретами, лозняками та рогіззям.

Недалеко від річечки, з правого від неї боку, було підвищення (як острівець), так у 2,5 га, а кругом нього низина, вся залита водою. Острівець називали Свинариське.

Отож, хлопчаки, наслухавшись історії (а як-не-як жили ж на землі, де жив не хто-небудь, а славний гетьман України Богдан Хмельницький), і вирішили на острівку Свинарському організувати свою Запорізьку січ. Збудували там курені з лози, очерету, сіна. Перепливали на острівець човном.

Звичайно ж, палили вогнище, варили кашу, організовували козацькі військові баталії. Серед хлопчаків були і сини голови колективного сільського господарства (тоді головою був Квак Єрофей Григорович) Вітя і Володимир. Більше всього, що саме в батька вони і взяли наган. З того нагана під час чергового зібрання козацтва, мабуть хтось і пальнув. Ну, звісно, в той час рибалки ловили рибу, почули і подзвонили до начальника районної міліції. Той, у свою чергу, не забарився подзвонити аж у Новоїгорівськ ( це десь під Кременчуком), там стояла кавалерійська частина.

Отож, негайно до Суботова вирушив наряд в 50 чоловік з карабінами і шаблями. Село оточили, оголосили воєнне положення, з усіх сторін села на підходах до нього виставили вартових.

До Свинарського переправились на човні, та нікого з «озброєної банди» не застали. «Козаки» поховались не тільки від наряду, а й від батьків, котрих викликали до сільської ради і грозили вислати всіх на Колиму.

Розповідають, що розрядила ситуацію директор школи Ганна Львівна Аксельрод, яка мало не на колінах просила начальника роз’їзду простити хлопчаків і запевнила, що дітей цих перевиховають у правильному дусі. Отож кавалеристи порубали човна, яким хлопці переправлялись на свій козацький острів і спалили курені, а розгромивши новоутворену Суботівську Запорізьку Січ, кавалеристи повкладали шаблі в піхви і поїхали з села.

А козацький дух з нащадків славного гетьмана «вибивали» вдома налякані батьки.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

18. Як руйнували Запорізьку Січ. Записано в Суботові Чигиринського району від Шевченка Федора Кириловича (1927) 2008 року.