Українські народні казки

І вовк може боятися
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це трапилося із людьми із сусіднього села, як я ще була молодою. Одного разу чоловік та жінка поверталися в село (чи вони з базару йшли, чи в гостях задержались, не скажу точно) через ліс. Дорога була довга, тому люди засвітла не дісталися додому. А знали, що в лісі є вовки, то вирішили розпалити багаття і біля нього заночувати. Відомо ж, що вовки вогню бояться.

От розпалили чоловік та жінка спочатку малий вогник, тоді назбирали хмизу, товстого гілля, пригрілись коло вогню. А що були втомлені, то швидко поснули. Але десь серед ночі чоловіка розбудив якийсь шелест і сопіння. Розплющив він очі й побачив, що за декілька метрів від нього стоїть великий вовк. Вовк робив кілька кроків до вогню, а зразу ж відступав назад. Йому хотілося достатись до людей, але боявся вогню. Так вовк трохи посидів, посидів, а тоді повернувся і зник у темноті.

Чоловік подумав, що вовк щез назовсім, підкинув у вогонь кілька товстих ломак і ліг знову. У лісі було тихо, тільки чути, як десь хлюпотіла річка та подекуди скрикували нічні птахи. Чоловік хотів піднятись і ще раз підкинути дров, але тут знову з’явився вовк і почав потихеньку наближатися до багаття.

Чоловіка цікавила така поведінка вовка, він вирішив лежати тихо і спостерігати за звіром. А вовк із протилежної від людей сторони підійшов до вогню і струснув із себе воду. І чоловік враз зрозумів, що вовк ходить до річки, змочується у воді, а тоді приходить до вогню, струшує воду, щоб загасити вогонь. Так вовк кілька разів бігав до річки, а чоловік спостерігав за ним, аж поки незчувся, як і задрімав. Розчумався, коли відчув, що похолоднішало, глянув, а вогонь майже потух. Коли дивиться, а вовк наближається до них. Що робити? Сховатись не можна, бо вовк відразу стрибне і кришка! Лежить чоловік, не ворушиться. А що лежав він ногами до темноти, то вовк підійшов, узяв чоловіка за ногу і почав тягти. Чоловік заціпенів від жаху, а тоді, іншого виходу не бачив, як закричить на вовка, так той відразу і впав непорушно. Жінка собі спала, отож і не бачила нічого.

А коли вовкові робили розтин, то побачили, що в нього розірвалося серце. Мабуть, від переляку.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
11. І вовк може боятися. Записала Захарій Ольга від Захарій Євдокії Микитівни в с. Преображенське Межівського району 2009 року. Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.