І я там був, мед-пиво пив

Звичаї Полтавщини

Мед колись варили до весілля, щоб солодко жилося молодим. «Весілля відгуляти» — кажуть тепер, а раніше казали «Грати весілля». І грали його тиждень і в тій «драмі народного життя», як ще називають весілля дослідники, кожен мав свою роль і свій чин. Порядкував тут пан староста —чоловік досвідчений і мудрий, що мав пильнувати за порядком і всьому лад давати. Молоді «князь» та «княгиня» сиділи на покуті, не пили, не їли (перед ними стояла одна тарілка, і ложки їх були зав’язані), а лише пишались.

Змагалися і в піснях, і в танцях дружки з боярами, свашки пильнували за приданим і пересвідчувалися в чесноті молодої. Усі запрошені приходили на гостину з хлібом, щоб у достатку жила молода родина. Подарунки були небагатими, але як гарно, як дотепно вміли до них примовити: «Дарую вам мило, щоб раненько вставали, біленько умивались та до роботи брались».

Наприкінці весілля боярин чи дружко ділили коровай, викликаючи по одному всіх присутніх. І якщо вибір молодих був вдалим, то кожен гість, повертаючись додому із шматком смачного диво-хліба, ніс у серці почуті про себе хороші слова.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

3. І я там був, мед-пиво пив… Записала в Рябківці Чутівського району Варяниця Людмила від Зінченка Олександра (1925) 2008 року.