Українські народні казки

Івана Купала

Народне оповідання Поділля

Слово Купайло походить від того, що влітку сонце, блискавка й грім ніби купають землю, даруючи їй у цей день родючу силу, а ще від того, що люди в цей день купалися в воді, вірячи в її чудодійність.

В купальську ніч на землі діються великі чудеса. В лісі цвіте папороть, цвіт якої стережуть чорти, відьми, вовкулаки і всяка нечиста сила. В ту ніч відьми доять корів і збираються на Лисій горі, по землі ходять русалки.

На Купайла дівчата й хлопці роблять ляльку з віників, соломи, кропиви й шипшини, вбирають її в стрічки, в вінок і ставлять над водою. Та лялька зветься Мареною. Друга лялька зветься Купайло. Цю ляльку ставлять під Мареною. Перед ляльками розкладають вогонь, і дівчата з хлопцями, взявшись за руки, скачуть через вогонь, щоб набратися здоров’я, і співають пісні. З того багаття беруть додому головешки і вугілля, для ліків. Тим часом хлопці викрадають Марену, розривають і розкидають її або топлять у воді. Дівчата роблять другу Марену, докоряючи парубкам, що вони вкрали не ту ляльку. Після того дівчата розламують Марену, беруть по гіллячці додому і кидають на грядку з огірками, щоб краще росли.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

2. Івана Купала. Записано у Вінниці від Щербиної Катерини Яківни (1927) 2009 року.