☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Баранова долина
Демонологічна розповідь Поділля

У Попівцях Баранова долина — то дуже страшне місце, вночі там є нечиста сила.

Якось ішла моя мама ввечері. Здається, що за нею щось над головою летить. Оглянулася, справді, летить щось біле, схоже на подушку. То воно по всій долині вслід за нею летіло, поки долиною бігла.

А то було йшли там дві жінки. Коли бачать, сидить маленьке котенятко.

— Дивись, яке гарне, — каже їдна, — давай його заберемо.

Пробують взяти, а підняти не можуть, і не понімають, чого воно таке мале і таке тяжке. Розстелили вони ряднину, яка в них була, і понесли вдвох. То так тяжко нести, що аж ну.

— Хто ж це, котик чи кицьочка, якби знати, — каже друга жінка.

Тут котенятко скочило на землю і голосно закричало:

— Котик! Котик!

Ті жінки ледве втекли.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

12. Баранова долина. Записано в Попівцях Барського району від Бонякевич Ольги Олександрівни (1913) 2009 року.