Українські народні казки

Бичок сам прибіжить

Народне оповідання Поділля

Була в одних господарів корова, добра до молока. Але трапилося горе. Одного разу пішла жінка в хлів доїти корову і аж скрикнула, побачивши, що вуж ссе корову. Приходить до чоловіка та й говорить йому:

— Чоловіче, я не хочу цієї корови, бо її вуж ссе.

Думали господарі, що їм робити. І вирішили повести корову на базар і продати. Там, на базарі, зійшлася купа купців, стали оглядати корову. Але їх відлякувала та ціна, яку правив за неї господар. Корова гарна і ґанджі немає, а ціна — мізерна. Але до гурту підійшов дідок. Обдивився корову, обмацав і сказав:

— Беру.

Та раптом він став у возі палицею щось шукати. Переглянулися господарі між собою і кажуть йому, що там нічого нема.

— А де ж бичок? — питає старенький.

— Немає ніякого бичка, — відказали господарі.

— Беру, а бичок сам прибіжить, — сказав дідок.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

15. Бичок сам прибіжить. Записано в с. Хомутинці Калинівського району від Супрун Тетяни Марківни (1918) 2009 року.