В ніч на Івана Купала
Демонологічна розповідь Поділля
Напевно, всі знають давню легенду, що в ніч на Івана Купала розцвітає квітка папороті. І хто знайде її, зможе бачити скарби під землею, зможе розуміти мову звірів, птахів.
Знають, але не кожен наважиться шукати цвіт папороті в темному лісі. Як не кепкували з Василя у селі (бо ж присягнувся, що таки знайде те чудо), він таки твердо вирішив, що піде на пошуки свого щастя.
Настала пора. Саме в північ Василь був у лісі. Темно, страшно, під кожним кущем, за кожним деревом — щось невідоме. Воно пильно дивиться на чоловіка, щось бурмоче, зітхає, а то й регоче. Не звертав уваги Василь на всю ту чортівню. Він вперто дивився в темінь і, здавалося, ще крок і досягне своєї мети... Та чи не марить він? Далеко попереду чоловік побачив яскраве сяйво. Ніг не чуючи під собою, мчав він уперед. І ось чудо! Серед листків звичайної папороті — тендітна квітка, що випромінювала ніжне світло. Простягнув руку до своєї мети шукач квітки щастя. Ще мить і зірве. Аж ось чує він голос:
— Мене охороняє ціле військо нечистої сили. Чи ж зможеш вийти з лісу? Чи стане сил? Вертаючись, ти не повинен оглянутися, бо...
Не чекаючи пояснень, нетерплячий чоловік зірвав квітку та кинувся з лісу. Щось хапало його за ноги, щось чіплялось за його сорочку, кололо руки і лице, але сміливець рвався вперед. Аж раптом почув він крик своєї дружини:
— Василю, рятуй...
Оглянувся чоловік і раптом перетворився на кущ глоду. Не жінчин то був голос. Нечиста сила звабила. Зрозумів це чоловік-кущ, але не міг уже ні говорити, ні ходити. Лише все чув і розумів.
Не ранок шукало його все село. Повз кущ глоду пройшла Василева дружина, оплакуючи зниклого чоловіка. Він те побачив, чимдуж замахав руками-гіллям. Дружина помітила, що вітру немає, а гілля куща нахиляється в різні сторони. Перехрестилася. Не зрозуміла, що то зачарований її чоловік звістку подає. Таке диво сталося в ніч на Івана Купала.