Українські народні казки

Видіння

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було в 1915 р. Серед літа я тяжко захворіла і не могла навіть ходити. Батьки не знали, що робити. Літо. В полі роботи багато, а тут ще я.

Одного разу я побачила видіння. Переді мною з’явився Святий Миколай і почав говорити:

— Ти одужаєш, якщо нап’єшся води з Черниці. ( Черниця — яр з цілющими джерелами.)

— Як же я нап’юся, якщо й ходити не можу?

Стала я просити, щоб сестричка Маринка принесла мені води. їй було 13 років. Вона принесла води, подала мені, я напилася і кажу:

— Це вода не з Черниці, а з насоса.

Сестра обурилася:

— Звідки ти дізналася, Мотю?

Я знову попросила води з Черниці. Марина пішла по воду, принесла. Коли я напилася води, то сказала:

— Це вода не з Черниці, а від пана Буєвського.

І знову це була правда. Мама розгнівалася на Маринку, почала лаяти її та дорікати:

— Хіба тобі важко принести води з Черниці?

— Ні, не важко, — говорила сестра, — але я боюся йти в яр сама.

Зібрала Маринка подруг і пішли вони по воду. Принесли повну тикву, на лаві поставили. Мені подали в кухлику, я напилася і відчула, що ця вода принесена з кринички, що знаходиться в яру Черниця.

Батьки поїхали в поле працювати, а Марина з подругами десь подалася. А мені так води хочеться напитися. Думаю, хто б мені подав.

І знову побачила видіння Святого Миколая, який говорив:

— Уставай, іди.

— Як же я встану, коли ноги не хочуть тримати мене. Але він наполягав.

Я встала з лежанки, підійшла до лави, взяла тикву і нахильці почала пити воду, дивуючись, що раніше в мене руки тремтіли, коли я кухлик тримала, а це цілу тикву підняла і руки не тремтять.

Напившись досхочу води з Черниці, я одужала. Видіння зникло. З того часу я стала віруючою людиною. Ходила пішки в Києво-Печерську лавру, молилася, рік була послушницею Лебединського монастиря, завжди ходжу в Церкву.

В монастирі мені подарували ікону — образ Святого Миколая-Чудотворця. Ось вона на стіні.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

35. Видіння. Записано в селі Баландине Кам’янського району від Коваленко-Щокань Мотрони Савівни (1900) 1965 року.