Вовкове
Народне оповідання Кіровоградщини
Ще задовго до революції приїхали в село чоловік і жінка. Ніхто не знав, хто вони і звідки. Але скоро стало відомо, що вони десь з-під Тули, мають прізвище Волкови і купили землю за Аджамкою, бо збираються будуватися.
Люди вони були не бідні, тому господарство швидко почало розростатися. Вже й наймити з’явилися. Але раптом помер чоловік і залишилася вона одна. Кажуть, що жінка була зла і жадна, її потай прозивали Вовчихою.
А після революції прийшли розкуркулювати. То вона не плакала, не просилася. А з однією сумочкою вийшла, глянула згорда і сказала:
— Ми как били хазяєва, так і останемся, а ви как били ніщіе, так і останетесь.
Селяни думали, що за ці слова більшовики її вб’ють, але вони її відпустили.