Українські народні казки

Вовкове

Народне оповідання Кіровоградщини

Ще задовго до революції приїхали в село чоловік і жінка. Ніхто не знав, хто вони і звідки. Але скоро стало відомо, що вони десь з-під Тули, мають прізвище Волкови і купили землю за Аджамкою, бо збираються будуватися.

Люди вони були не бідні, тому господарство швидко почало розростатися. Вже й наймити з’явилися. Але раптом помер чоловік і залишилася вона одна. Кажуть, що жінка була зла і жадна, її потай прозивали Вовчихою.

А після революції прийшли розкуркулювати. То вона не плакала, не просилася. А з однією сумочкою вийшла, глянула згорда і сказала:

— Ми как били хазяєва, так і останемся, а ви как били ніщіе, так і останетесь.

Селяни думали, що за ці слова більшовики її вб’ють, але вони її відпустили.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

3. Вовкове. Записала Щербина Ольга від Щербини Зінаїди Іванівни (1930) в с. Аджамка Кіровоградського району 2010 року.