Українські народні казки

Дитячий гріх

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Неподалік від мене, по нашій вулиці, живе добра бабуся Раїса Кузьмівна. Я ходила до неї, щоб вона розповіла щось цікаве чи повчальне із свого життя. Бабуся Рая розповіла мені, що народилася в 1933 році в сім’ї, де було четверо дітей. Із чоловіком її познайомила подруга. Анатолій Іванович, чоловік, одразу їй сподобався, з тих пір і по сьогодні живуть вони в парі, мають трьох дітей — дві дівчини і хлопця. Вова — найстарший, йому випала нещаслива доля, він розумово відстала і психічно хвора людина, але бабуся Рая од нього не відмовилась, достойно несе свій важкий материнський хрест.

А розповіла Раїса Кузьмівна таку історію із свого дитинства.

— Колись, як я ще була мала, — почала вона свою розповідь, — таких солодощів, як цукерок, печива, тістечок, не було. Одного разу мама з базару привезла нам дітям, цукерок у формі маленьких подушечок. Щодня три рази в день вона давала кожному із нас по одній цукерці. Вони були такі смачні, що як я з’їдала цукерку, то мені хотілося ще більше з’їсти. І ось, слухай, що я зробила.

Одного разу, коли мати, як звичайно, дала нам по цукерку, я прослідкувала, куди вона їх кладе. Виявилося, що у важкий здоровенний сундук. І вирішила я, що обов’язково залізу в цей сундук. Трохи пізніше, коли мати кудись пішла, а всі були на подвір’ї, я непомітно ввійшла в дім і підійшла до цього сундука. Відкрила його, там було повно всякої одежі, якісь тканини.

Я піднімала то те, то інше, поки все-таки побачила цукерки, боялася брати, але ж дуже хотілося ласощів. Я собі думала: візьму трошки, мати ж не помітить, що цукерки не всі, бо як про це можна дізнатися, хіба що перераховувати всю остачу. Для себе я вирішила, що рахувати мама не буде, тому й взяла кілька цукерок.

Уже ввечері мама відкрила сундук, подивилася на всіх дітей і спитала:

— Хто взяв цукерки?

Усі мовчали, але мати зразу побачила, що я стою, як на покаранні. І, уяви, тут мати каже:

— Рая, це ти взяла цукерки?

Я тихо:

— Так.

Ох тоді й дісталося мені березової каші!

Цікаво мені було, як це мати дізналася, що не вистачає цукерок? Згодом я дізналася, що вона їх і справді рахувала, щоб розділити на більшу кількість днів.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

13. Дитячий гріх. Записала Сіра Алла від Забудько Раїси Кузьмівни в с. Преображенське Межівського району 2009 року.