Українські народні казки

Доля
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Люди розповідали, що в одному селі народилася дівчинка Марія, а в сусідньому селі — хлопчик Іванко. Обоє вони змалку не могли три роки ходити. Іванка купала бабуся в якомусь зіллі і сказала, що він ще буде танцювати. Так і сталося. Хлопець виріс, хвороба минулася. А от Марійку не змогли батьки вилікувати, так і залишилася вона крива на одну ногу. їй було дуже важко ходити.

Марія закінчили школу і поступили на навчання в технікум. Через три роки прийшов сюди на навчання й Іван. Та зустрілися вони не в стінах навчального закладу. Якось Іван приїхав у гості в це село, де жила Марія. Побачив її в клубі. Вона сиділа на лаві, чекаючи сеансу кінофільму. Попросив друзів познайомити їх. Але хлопці, знаючи фізичну ваду Марії, сказали Іванові, що вона живе в іншому селі. Коли кінофільм закінчився, Іван вийшов з клубу і пішов за Марією. Він побачив, що їй важко ходити, бо одна нога була скривлена. Та хлопець не злякався, адже дівчина запала глибоко в душу. Він пригадав свого батька, який повернувся з війни додому без ноги. Та батькове каліцтво не завадило бути йому добрим чоловіком і турботливим батьком.

Невдовзі Іван заслав старостів до Марії. Вона і не сподівалася, що стане дружиною такого красеня. У них народилося троє дітей. Сім’я їхня була дружною і міцною. Правду в народі кажуть: не родись красивою, а родись щасливою, а долю свою і конем не об’їдеш.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
30. Доля. Записано в селі Матусів Шполянського району від Яковенко Ганни Андріївни (1939 року народження) 2008 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.