☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Жила собі дівчинка Яринка
Народне оповідання Кіровоградщини

Скільки уже весен промайнуло з того часу, як бабуся розказала мені одну сумну історію. А вона досі живе в моїй пам’яті, як казка з далекого дитинства. А ось як це було.

Колись давно в одному із навколишніх сіл жила дівчинка Яринка. Щебетуха була, співала гарно, а ще й розумниця неабияка була. Всі в селі її любили і поважали, бо кожному могла пораду дати і заспівати, якщо просили. А ще вона була лагідна, добродушна, жаліслива, готова була душу віддати, аби тільки всі були щасливі і здорові. Як вона раділа життю, цінувала кожну його мить!

Було якось дуже сутужно. Рік видався неврожайним. Голодували всі, особливо страждали діти. Боляче було і Яринці. «Як їм допомогти?». Ця думка не давала їй спокою. І ось вона придумала, як вийти з такої ситуації, як полегшити страждання дітей. Вона буде ловити рибу в річці, варитимуть юшку, і якось виживуть.

Тільки із-за гори появлялися перші промінці сонця, Яринка вставала, брала сачок і йшла до річки. Там вона залазила у воду, брела, не знаючи дна, ловила трохи риби, приносила додому. Коли на вигоні збиралися діти, то розпалювали багаття і варили юшку. Ось так вона допомагала в біді іншим.

А одного разу діти не дочекалися Яринки. Де ж вона забарилася? Не прийшла вона того дня на вигін, і вдома її не було. Почалися пошуки. Аж наступного дня десь під вечір знайшли Яринку в очереті, але вже мертву. Не розгледіла вона глибокої місцини на дні річки, не змогла самотужки вибратися з неї і поплатилася життям. Ось так трагічно закінчилося життя ще зовсім юної рятівниці.

Довго після тієї історії село ходило в жалобі. А щоб пам’ять про таку безстрашну дівчинку жила довго, те місце на річці, де її знайшли, називають Яринка. І кожен рік в день пам’яті померлих до Яринки приходять діти, схиляють голови і приносять квіти.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

5. Жила собі дівчинка Яринка. Записала від Гопи Павлини Іванівни (1937) у с. Оситна Новомиргородського району Горова Ірина.