Українські народні казки

Засада

Народне оповідання Буковини

Це було в тридцятім році, коли я служив в румунській армії. А служив я у Трансильванії, коло мадярської границі. Через границю часто переходила з Мадярщини банда злодіїв і обграбовувала магазини. Тоді взяли нас два взводи на засаду в ліс, щоб тих злодіїв половити. Засіли ми на перехресті, де сходяться дороги, на шість метрів оден від другого. Було літо. Тепло. Я розстелив шинелю, ляг на ній та й задрімав. Прокинувся, а внизу, коло потоку, щось хлепче: «Хлеп-хлеп-хлеп». Я спросоння наставив у ту сторону карабін і вистрілив. Та й почув, як щось підскочило, другий раз підскочило і затихло. А в лісі почалася така стрільба, як на війні, бо як я стрілив, то всі посхоплювалися і зачали спросоння стріляти. Командир бігає і кричить, щоб відставили вогонь. І питає кожного: — Чого ти стріляв? І ніхто не знає, чого стріляв.

— Чув, що другі стріляють, то й я стріляв, — так сказали всі.

— А хто перший стріляв?

Ніхто не знає, хто був першим. А я подумав, що все одно допитається, та й буде мене бити (тоді в румунській армії крепко били). Підходить до мене, а я кажу:

— Я стріляв.

— А чого ти стріляв?

— Щось там було, — кажу я. — Як стрілив, то воно скочило два рази. Не знаю, що то було.

Знімає офіцер весь той фланг та й веде всіх до мене. Якраз світало. Оден солдат відійшов набік та й кричить: «Лупу! Лупу!» Підбігли туди, а там — застрілений вовк. Відійшли ще кілька ступнів, глянули — а край лісової дороги притаїлися і тихо лежать дев’ять чоловік. То були злодії, на яких ми засіли. Як я спросоння стрілив у вовка, вони якраз надійшли і подумали, що то їх виявили.

Забрали ми тих злодіїв, а як почали їх допитувати, то найшли ще дев’ять місцевих, які з ними були зв’язані. Банда діяла так: ті, що з мадярської сторони, грабували на румунській стороні, а місцеві їх наводили. А в себе вдома свого лиця не показували. Злодії з румунської сторони грабували по той бік границі, на мадярській стороні.

І здали ми до прокурора аж вісімнадцять чоловік. А якби я спросоння не стрілив, то злодії тихо пройшли б собі, бо вся засада спала.

Мені за то дали десять день отпуску.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Рукшин, Хотинського району, Чернівецької області
30 березня 1979 року
Оповідач: від Н. П. Одайного (1907 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.