Українські народні казки

Куриця

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Згадується ще такий випадок із часів, як німці хазяйнували на нашій землі. Як тільки вони з’явилися в селі, то почали забирати у людей худобу. Зайшли і до мене, заглянули в сарай, а там на горищі були кури.

Один німець підізвав мого маленького Ваню і заставив лізти на горище, ловить і подавать йому курей. Ну синок і почав подавать тих курей німцеві. А одна куриця якось вирвалась. Німцю здалося, що Ваня навмисне її випустив, щоб вона втекла і нам дісталась. Той німець як розсердиться!

Почав кричати щось по-німецьки, а тоді вихватив пістолет і встромив його Вані в рот. Боже! Я як це побачила, мало не зомліла. Та почала плакать, просить, щоб не вбивав мого синочка, показувала, як зуміла, на мигах, що я зловлю курицю, принесу йому. Вже й згадать не можу, як я її вловила, ту курицю, мабуть, бог поміг.

Відпустив німець Ваню, тільки зиркав на нього, як вовк. Забрали всіх курей у нашому дворі та й пішли далі, до других людей.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

6. Куриця. Записала Остапчук Валентина від Пилипенко Любові Василівни в с. Преображенське Межівського району 2009 року.