Лелеки

Народне оповідання Полтавщини

Одного весняного ранку до села прилетіли курлаті лелеки. Вони кружляли в небі, ніби шукали собі домівку. В одному селянському дворі стояла стара-престара клуня. Саме там вони і поселилися. Змостили гніздо, щоб вивести пташенят. Ця пара щиро піклувалися одне про одного. Так у них в гнізді з’явилися яйця. Лелечиха стала їх висиджувати.

Так вони жили, всі в селі дивувалися з такої пари, а господар клуні щовечора сидів і дивився на них, поки не з’являться зорі.

Жили вони так все літо. Та одного літнього дня вийшов господар помилуватися птахами. Раптом бачить: щось не те з птахами. Лелека почав лелечиху бити, та так, що аж страшно стало. Враз лелечиха впала на землю, розгорнула свої широкі крила і померла. Та лелека не заспокоювався, почав викидати з гнізда малюків, серед них було двоє каченят. Розкидав гніздо і не залишилося нічого. Він стояв, дивися довго-довго, а потім знявся і полетів. Піднявся високо над землею, підігнув крила, впав на землю і розбився.

Було дуже сумно і моторошно за всю родину. Люди позбігалися, не розуміючи, що сталося. А сталося от що.

В цьому дворі з дідусем жив малий хлопчик. Він заліз на клуню і підклав двоє качачих яєць, які лелека разом з своїми висиділа. Малий не подумав, що через ревнощі трапиться така біда.

Ще довго стояла клуня, але ніхто на неї не сідав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

13. Лелеки. Записано в Ателярщині Зіньківського району від Патенко Ганни Андріївни (1924) 2008 року.