Українські народні казки

Медвідь і віл

Народне оповідання Гуцульщини

Я пас худобу на полонині в Жаб’ївськім повіті. Це було в 1925 році. І один дід розказував там мені, як медведя віл забив. Там є такі царинки обгороджені, що худоба пасеться без пастуха. Осінню паслася худоба, а по тім полю були грубі смереки і низько мали гілля. І худоба там ховалася в холоді від мух.

Голоден медвідь закрався і скочив на вола. А медвідь звичайно розриває худобині лопатки. Віл побіг під смереку і поніс на собі медведя. Гілля зсунуло медведя з вола. Віл обернувся і притис його до смереки. Віл реве і медвідь реве. І віл задушив медведя на смерть. Нім прийшли люди, то медвідь уже був неживий. Медвідь лежав під смерекою, але віл його не лишав, боявся, що він ще ожиє.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
27 лютого 1983 року
Від Ґеника І. М. (1903 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.