Українські народні казки

Монастирські печери

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Недалеко від села Кочержинці у 19 ст. був збудований жіночий монастир. Під час громадянської війни він був зруйнований. Сьогодні ведеться робота з відбудови монастиря, проте зберігся переказ, у якому розповідається про його заснування.

Колись поблизу цього місця був хутір, на якому жив селянин зі своєю родиною. Одного разу йому приснився сон: нібито якийсь голос йому говорив:

— Іди і копай печеру.

Так повторювалося не одну ніч. Якось уві сні чиясь рука підштовхнула його:

— Іди і виконуй!

Вранці здивований чоловік побачив на своєму плечі синці. Він зрозумів, що це Божий знак. Вирішив тоді чоловік копати печеру. Щодня він брав лопату, виходив за хутір і брався до роботи. Важко йому було, бо копав уночі, а вдень працював на власному обійсті, проте він не відступав.

Робота продовжувалася кілька місяців, настала пізня осінь. Дружина і діти, стурбовані такою поведінкою господаря, вирішили сховати теплий одяг, але чоловіка це не зупинило, він працював у одній сорочці, проте холоду не відчував.

Коли печера була викопана, місцеві жителі стали помічати чудодійні властивості цього місця, адже чоловік не відчував холоду, працюючи в самій сорочці, у декого зникав біль, інші відчували тут душевний спокій.

Це стало початком заснування монастиря. Ця печера є і сьогодні.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

24. Монастирські печери. Записано в Умані від Отця Антонія з Свято-Успенського собору 2008 року.