Мій край — моя історія
Народне оповідання Поділля
Мальовниче село Богданівці розтащоване поблизу річки Вовк, яка несе свої води у річку Буг, десь біля Летичева.
Розкинулося воно у глибокій вузькій долині так, що від залізничної станції Масівці за декількасот метрів на південь, видніються крайні хати й дерева Богдановець.
Судячи з усього, навколишня територія, де раніше розміщалось наше село, була вкрита густим лісом, повним різних звірів.
Раніше за залізницею, яка проходить через наше село, біля річки Вовк знаходилася Верхня дільниця державного Деражнянського торфопідприємства. І от люди, які там працювали, знаходили роги оленів, кістки інших тварин. Очевидно, там була трясовина.
За місцевими переказами село раніше розташовувалось біля самої річки Вовк, на західній частині горбка, що носить назву Холодного. Дотепер трактористи виорюють черепки домашнього посуду, раніше знаходили кам’яні сокири. Вали і кургани з північного боку села свідчать, що ця місцевість багата на ліс, воду й звірів, була заселена здавна, хоч про час заснування Богдановець нічого невідомо.
За переказами, первісна назва села проста і милозвучна — Нивка. Під час набігу татарів село було спалено повністю. Люди переселились на інший пагорб, де в даний час і розташоване село.
Хоч воно було і сховане від стороннього ока, татари його не залишали в спокої. Витоптували поля з посівами, вбивали людей. Це викликало жалість до жителів Нивки, тому в навколишніх селах говорили:
— Біда в Нивці!
Очевидно часто там була та біда, раз село з Нивки обернулося в Біданівці. Щодо подальшої назви села,люди розповідають по-різному.
Одні казали, що село потрошки відродилось, непогано родилась і пшениця,головне — вдавалось її зібрати.
— Бог дав нивці, — говорили в сусідніх селах.
Звідси і назва —Богданівці.А інші говорили, що Богданівцями стали Біданівці лише тому, що було зручно вимовляти.Але дотепер старі люди наше село інакше, як Біданівці, не називають.