☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

На хуторі Климбівка
Демонологічна розповідь Поділля

Село наше було велике, людей і хат було багато. Сім’ї були великі та тісні. І рідко хто відокремлювався від родини. Тому й дивувались люди, коли Клим Голимбйовський відокремився і став хату будувати на другому кінці ставу, через берег, далеченько таки від села. Мав кузню, золоті руки і мовчазну натуру, та не балакучий.

Так, як був справний коваль, людям помагав, то і йому збіглись, і хату звалькували, соломою пошили. Та й перебрався Климба на ту сторону річки, на свій хутірок. До кузні далекувато, але він безсімейний, додому не спішив. Розбагатів на вулики, садочок, придбав коника і корівку.

Велося йому дуже в усьому, все росло, як і з води, а на городі грядки, мов писанки. Звідки-то все бралось в нього, коли вспівав давати лад по хазяйстві? Ума ніхто не міг прикласти, в чому його везучість.

Стали придивлятись цікаві до всього кумушки і підмітили щось дивне. Йде Климба в кузню, чують як молот гупає, бачать, як чоловіки юрмляться біля кузні, коні підковують. Інші бачать в цей момент Климбу біля пасіки в свитині, чудернацькому ковпаку, бджоли підкормлює, а потім в садку порається. Дивина та годі.

А коня чорний песик пасе, а на драбині кіт небачений сидить, очиськами як фарами водить. Острах брав якийсь кожного, хто бачив того кота.

А кінь, то не кінь, а прямо якийсь огир, хвіст до копит, грива вся в дрібних косичках. Думали, чи не здурів Климба, що коням коси плете, мало що й бинди йому не чіпляє, собака коня пасе.

Це потом-потом усі догадались, якого помічника мав собі Климба —домовика. Це не злякало односельців, стали селитись біля Климби, обзаводитись господарством. Кожному велось по-різному.

Климби давно немає, а хутір є, і живуть тут люди. Сьогодні тут п’ять дворів, а колись було чотирнадцять. І хутір так і зветься сьогодні Климбівка.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

5. На хуторі Климбівка. Записано в Раштівці Старокостянтинівського району від Звади Степана Гнатовича (1912) 2008 року.