Українські народні казки

Надеждівка

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

На південно-східній окраїні носачівських земель знаходиться мальовниче урочище Надеждівка. Це урочище, і дорога до нього є межею між носачівськими і ротмістрівськими землями, У центрі урочища знаходиться ділянка землі, яка цікава своєю природою: дубовим лісом, горіховими алеями, що становлять 10-15 га. Ще 30-40 років тому тут були залишки господарських будівель: комори, стайні. Жителі села Носачів доруйнували їх, розбираючи цеглу надзвичайно високої якості для власних потреб.

Зліва від господарських приміщень знаходився невеликий ліс. Він складався із столітніх 1,5-2 м в обхваті дубів, ясенів, грабу. У вершині лісу, ніби розділяючи його навпіл, бере початок річка без назви, яка впадає у ставок, що знаходиться біля дорогі на село Куцівка. За переказами старожилів, вона живила став, який знаходився біля Надеждівки, береги якого були вгощені масивними дубовими колодами. Як сторож тих давніх подій, залишився мальовничий міст, викладений із великих брил граніту. Він збудований над безіменною річкою.

Урочище Надеждівка і нині надзвичайно мальовниче, воно вабить тишею, розмаїттям рослинного світу. Історія виникнення цього урочища сягає корінням кінця XIX -початку XX століття. Землями села Носачів володів граф Ностіц, який переважно проживав у Петербурзі і лише влітку приїздив у село Носачів. У нього була рідна сестра Надія, котра довго не виходила заміж. У графському маєтку служив кучер Безобразов, досить ставний, грамотний.

Коли настав час, його призвали у російську армію на службу. Так склалося, що він змушений був брати участь у російсько-японській війні 1904-1905 років. За мужність і військові якості він дослужився до молодших офіцерських чинів і був нагороджений військовими медалями за хоробрість.

Після повернення додому він продовжив служити у графа Г.Ностіца, пізніше одружився із сестрою графа Надією, їм було виділено землю і місце для маєтку. Це місце і назвали Надеждівкою. Тут було збудовано маєток, конюшні, воловні, комори, інші надвірні споруди.

У селі Мельниківка споруджено церкву силами земства і коштом Надії та її чоловіка Безобразова, ім’я якого історія не зберегла.

Сім’ї поміщиків Г.Ностіца і Безобразова емігрували за кордон, до Канади. Маєток Надеждівка було розграбовано, алеї вирізано. Ось така легенда про походження назви урочища Надеждівка.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

24. Надеждівка. Записано в Носачові Смілянського району від Бондаренко Марії Макарівни (1925) 2008 року.