Народна дипломатія
Народне оповідання Поділля
Був колись у нас, кажуть, дуже вредний пан, такий, що ти його не перепреш. А село не все було панським, були і вольні.
Ото погнали пасти нашу хазяйську череду, а ланові й зайняли худобу в панський двір, мовляв, ваша худоба панські посіви потравила. Набили пастушків, пан аж запінився, так кричить, плати вимагає (це так його посіпаки проти нас настроїли)
— Що робити? — чухаються мужики.
Діти в один голос:
— Худоба в панському не була! Це його пастухи череди не догледіли!
Не хочеться платити даремнісінько і з паном сваритися теж не хочеться.
Пішли до попа на раду і вирішили: коли пан прийде на службу Божу, всі, кого несправедливо винує, поміняють свої фамілії на Дармобитий. Отак і з’явилися в нашому селі Дармобиті — не родичі, а однофамільці. Народна дипломатія.