Українські народні казки

Оказія коло цвинтаря

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це случилося коло цвинтаря. То була весна в рік перед началом війни. Мій чоловік Макар трактористом був. Якось орав він поле, що близько цвинтаря. Якраз робота в полі горіла, тому робили від чуть світу й до півночі. Раз прибіг Макар додому ,сам не свій: слова промовить не може, всім трусе. Я до нього: що та як? Як дійшов тями, то вже тоді почав розказувати. Начебто було так.

Орав Макар поле, що близько цвинтаря. Пішов трохи спочить, по нуждах сходить. Остановив трактор, спустився до обніжка, котрий межує із цвинтарем. А тут спіткала його оказія. Бачить: із найближчого гробу вилітає огняний хвіст і починає крутитися над гробами. Потом той хвіст почав збільшуватися і перетворився в людську подобу, котра вся наскрізь світилася, то злітала, то опускалася до землі й все наче щось шукала.

Аж раптом вона примітила чоловіка й почала наближатися до нього. Макар, не тямлячи себе, почав утікать. Біг, а воно за ним, та ще й сміється, та ще й гукає:

— Стій! Від мене не втечеш! Рано чи пізно, а будеш моїм!

Почалася війна. Забрали Макара на фронт. Через два годи получила ізвіщеніє: зник безвісти. По нинішній день щезлий вважається.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

20. Оказія коло цвинтаря. Записано від Скорик Антоніни Степанівни (1914) Ткаченко Ольгою Петрівною у 2008 році.

Легенди та розповіді записані від Скорик Антоніни Степанівни (1914), жительки села Ташлик Смілянського району Черкаської області, освіта три класи й два коридори, колишня колгоспниця (ланкова). (Таку інформацію про розповідачку дала вчителька школи № 7 в Смілі Ткаченко Ольга Петрівна, особа, не позбавлена гумору. Упорядник вирішив і всі розповіді, і супровідний напис пані Ткаченко зоставити в первозданному вигляді, без жодної правки. І в такій послідовності, як воно було подане. Одні розповіді можна вважати легендами, інші — оповідками. Але вирішено не класифікувати, а подати в такій послідовності, в якій подала розповідачка).