Українські народні казки

Осоромила на все село

Народне оповідання Кіровоградщини

Жив у селі Копанки дід Дибка. До роботи дід був не схильний, до дружини неуважний. До душі було йому ходити на базар в село Коробчино, що недалеко від Новомиргорода. Справа приносила дідові радість і успіх. За продане можна було випити чарчину. Дружина не знала, скільки грошей бере він за товар. З ним ходили два куми-побратими. Виходили опівночі, щоб дістатися до базару вранці. Дибці завжди готувала жінка, бо йому руки до того не доходили.

Одного разу жінка підготувала мішок з грушами, а біля нього поставила мішок з кізяком, щоб зранку помазати долівку. Прокинувся Дибка, мотнувся з хати в сіни, взяв мішок з кізяком на плечі і попер.

Ішли-ішли, сіли відпочити. Хтось взяв горілку, хтось — закуску. От дійшла черга до Дибки пити, а хлопці кажуть:

— Своєю закускою закусюй.

— В мене груші є.

А до цього йому казали:

— Ніби й коней близько нема, а кізяками чути.

Відкриває мішок, а там кізяки. Закинув той мішок у кущі та й додому. Всю дорогу летів, мов скажений, проклинав дружину. Мов шуліка влетів в хату і каже:

— Навіщо було таке робити?

А вона йому відповідає:

— Бачили очі, що брали, тепер їж, що взяв.

З тих пір Дибка став менше пити, а більше допомагати дружині.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

11. Осоромила на все село. Записав від Сливенко Зіни Андріївни (1943) в с. Копанки Маловисківського району Д’яченко Сергій.