Українські народні казки

Панське коріння

Народне оповідання Чернігівщини

Жив у нашому селі пан Пампура. Люди його поважали, бо не дуже злий був. Управитель його був недобрим, лютим. Коли панові попадалися селяни з краденим, пан не сварив, не бив. Від нього часто чули:

— Якщо хочеш вкрасти, роби так, щоб не попадався. Бери завжди стільки, щоб пуп не порвати.

Багато ходить переказів про панів. Дуже часто вони ображали беззахисних. Покоївками брав пан собі найкращих дівчат у селі, залишивши, пізніше, покритками. Як приходилось виховувати дітей — один Господь знає.

Якось зайшли до пана щедрувальники. Його погляд зупинився на дуже милому личку щедрувальниці. Коли закінчили дівчата щедрувати, пан запитав:

— А чия це така гарна дівчина?

З гурту почулося:

— Та це панова байстрючка.

— Гарна, що й казати, гарна, суча дочка, — почули від нього.

Але для дівчаток залишився незрозумілим вислів „суча дочка».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16. Панське коріння. Записано в Колісниках Ніжинського району від Кравченко Ганни Олексіївни (1945) 2008 року.