Панські гостинці

Народне оповідання Поділля

Було це тоді, коли Кармалюк з Сибіру повернувся. Пішов він на шлях, що веде до Летичева, засів у лісі біля дороги й сидить.

Саме тоді неділя була і люди йшли до Летичева на ярмарок. Дивиться Кармалюк, іде бідно вбрана жінка. Вийшов він з лісу й питає:

— Не втомилась, молодице?

— Ой втомилась, чоловіче добрий, та ще й спина болить від панських гостинців.

— Яких же це гостинців?

— Та били нас; і вчора били, і позавчора. І мене, і чоловіка мого. Давай їм подать, та й годі. А де ж тих грошей взяти, коли й самим їсти ніщо і продати нема що. Оце взяла дві останні курки й несу до міста.

— Ти так рано йдеш, не боїшся, що Кармалюк з лісу вийде? Кажуть, що він знов об’явився.

— А чого ж мені боятися, чоловіче добрий? Нехай багаті бояться, пани нехай трусяться. Бідних Кармалюк не кривдить. О, господи, пошли Кармалюка на нашого пана, щоб помстився за нас, бідних!

Жінка перехрестилася. Вона вже хотіла йти далі, але Кармалюк затримав її, вийняв з гаманця 100 карбованців і поклав у руку.

— Я знаю ваше село і вашого пана. Перекажеш йому, що я скоро до нього навідаюсь.

Жінка аж рота розкрила з дива. Вона вже догадалась, що се Кармалюк. А той повернувся і пішов собі в ліс. Пани тим часом пронюхали, що Кармалюк знов об’явився. Зібралися вони та й почали раду радити, як його впіймати.

Того ж вечора Кармалюк зібрав своїх хлопців і прийшов до пана. Заходять вони до покоїв, а пани як побачили, то так ними і затрусило з переляку. Пов’язали їх і на конюшню повели, а там така лавка стояла, що пан клав мужиків сікти. Поклали зразу пана-господаря на лавку і кожен дав йому кілька різок. Так і других пошмагали. А Кармалюк і каже:

— Оце вам ваші ж гостинці! Не будете, пани, людей ображати!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

29. Панські гостинці. Записано в м. Літин від Кулинич О. Д. (1950) 2009 року.