☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Причинна
Демонологічна розповідь Кіровоградщини

Цю легенду я почула від мами, а їй переповіла прабабуся. Ось що вони уповідали.

Раніше дівчата прикрашали голову вінками або стрічками. Плели їх із різних квіток: маку, волошок, дикої рожі, ромашок, кульбаби, чорнобривців. Вінок складали так, щоб підкреслити красу дівочого обличчя. Виготовляли його не тільки з живих, а й штучних квітів. Вінок — свідоцтво дівочості, бо одружені жінки не мали права його одягати. Вінок захищав дівчину від нечистої сили, від зурочення.

Розповідають, що одного разу на Зеленому тижні (час, коли за народними віруваннями, бродять мерці, ходять русалки, нечиста сила) дівчина під вечір пішла нарвати татарського зілля, лепехи, васильків, щоб потрусити долівку в хаті. Збираючи зілля, сплела барвистий вінок та й прикрасила голову.

Аж ось із очерету, що над берегом, вийшов парубок. Молодий та гарний, він одразу сподобався дівчині. Хлопець заговорив до неї, почав залицятися, жартував, сміявся, а потім попрохав, щоб подарувала йому вінок. Він так її просив, що красуня скинула вінок та й подала йому. Тільки скинула вінок, як парубок зареготався, перекинувся через голову і став чортом.

А дівчиною заволоділа нечиста сила, вона стала причинною. Блукала берегом річки та все шукала свій віночок. З того часу дівчата остерігалися цього місця, боялися ходити ввечері наодинці, одягали вінки-обереги, до яких, крім квіток, вплітали полин та любисток-зілля, яке має чарівну силу.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

15. Причинна. Записано в смт Бобринці від Рубаненко Ірини Олександрівни (1980) 2010 року.