Про дівчину з лісу
Демонологічна розповідь Кіровоградщини
Давним-давно був старий ліс. Той ліс був великий і в ньому зникали люди. По селі ходила легенда, що в лісі живе привид дівчини, яка колись там заблукала і так і не знайшла дороги назад. Усі люди дуже боялися того лісу, ввечері зачинялися у хатах і нікуди не виходили. Вони вірили, що вночі дівчина виходить з лісу і заманює туди людей.
А одного разу до села приїхала молода пара з батьками нареченої. Вони не знали легенди, і наречена Катя вийшла вночі за водою. Вона побачила дівчину років дев’ятнадцяти з білим-білим обличчям та в сірій сукні.
Дівчина весь час повторювала, що вона заблукала, і Катя вирішила їй допомогти. Вони пішли до сусідів, але ніхто не відчиняв. Йшли вони далі-далі, і раптом Катя зрозуміла, що вона не на своїй вулиці, а в темному лісі. Вона почала бігти поміж дерев, але не бачила дороги.
Зійшло сонце. Всі прокинулися. Василь, чоловік Каті, вийшов на подвір’я подивитися, що там робить кохана, але нікого не побачив. Він пішов до сусідів і йому розповіли легенду про дівчину з лісу. Василь побіг додому, взяв сокиру і пішов до лісу. Люди говорили йому:
— Даремно ти туди йдеш, сам заблукаєш і її не знайдеш.
Чоловік просив допомоги, але ніхто не хотів іти в ліс. Він пішов один. Блукав там до вечора, а тоді вирішив розвести вогонь. Вдалечині він побачив дівчину, про яку йому розповіли селяни. Взяв він сокиру і побіг за дівчиною. Довго біг і раптом побачив Катю. Вона лежала на землі, а біля неї сидів привид. Василь махнув сокирою по привиду, той і розвіявся. Він розбудив Катю і мерщій хотів бігти з лісу. Але вона сказала, що дівчина нічого поганого не зробить, вона шукає свого сина, який тоді вибрався з лісу. Його звали Василько. Василь згадав, що це він колись заблукав у лісі, а привид дівчини — його мати, яка так і не вибралася. З’явилася дівчина і скрикнула:
— Сину, я так довго тебе шукала, нарешті знайшла!
Василь розплакався, а привид дівчини спокійно піднявся в небо. Василь з Катею вибралися живі з лісу, а привида більше вже ніхто не бачив.